1Тим 6:12: "Подвизайся добрым подвигом веры, держись вечной жизни, к которой ты и призван, и исповедал доброе исповедание перед многими свидетелями."
Он ласково, пронзённою рукой
Ласкал мне сердце, Словом Благодати...
И Ветер- Дух Святой, Водой Живой
Наполнил дух мой! И пришё Он ради-
Того, кто не достоин Божьих ран!
Того, кто распинал Тебя по -многу!
Ради того, кто много раз был заван-
Но выбирал, так много раз, не ту дорогу...
Ради того, любить кто не умел...
Плевал в лицо расспятому на древе...
Кто робок к правде, а к греху был смел-
Он за меня... Нёс наказанье... В полной мере...
Так долго в сердце чёрствое стучал!
И нежно Слово, кротко возвещая
Меня Он в Небо звать не уставал-
И я услышал: ждёт Срана Святая!
Господь потом Её мне показал
От изумленья сам себе не верил
То не возможно описать, что увидал
И глаз мой красоту всю не измерил...
Но верою иду я к Той Стране!
Я не один! Таких, как я- есть много!
И Дух Святой: Держись!- Твердит во мне!
Исполни Слово Божье очень строго!
Не уклонись от горнего пути!
Пусть накрывают смерчи, ураганы..
Со Мною сможешь трудности пройти!
Оставь грехи! Исправь свои изъяны!
Почаще не Голгофу взгляд бросай
Враг строит козни, сеет он сомненья
Будь в вере твёрд, молись! Не унывай-
И в жизнь придут от Господа решенья!!!
Ещё немного- будет переход!
Святое- Небу! А земле- худое...
И каждого Я встречу у ворот!
Дитя Своё! Любимое! Родное!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 6711 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
