Друзья, поговорим о небесах. О том что ждет святых блаженство рая
О Сыне Божьем, дивных чудесах, что завещал Спаситель умирая
О том как Бог сошел в кромешный ад и Светом уничтожил тьму навеки
Потом воскрес и Ангелов парад с восторгом пел : ликуйте человеки!
Потом вознесся и вернулся вновь, чтобы сердца наполнить Духом Бога
Нам принеся святые Плоть и Кровь, стоя смиренно у сердец порога …
Ах да, забыл я главную из тем : КОРОНОВИНУС. Как же, непременно
Он на сегодня царь земных проблем. Напоминает нам : все в мире тленно
Короновирус меньше чепухи. Неразличим для зрения и слуха
Но и низы и самые верхи при встрече с ним лишились силы духа
Уже пора построить коро-храм, да впрочем он толпой уже построен
Не зубоскалит что то неохам, поскольку он собой обеспокоен
Ну что же, нерушимо то что Бог запечатлел в Святом Писанье Духом
У нечестивых лоб от страха взмок, ибо живут не верою, а слухом
Так есть ли вирус ? Ну конечно есть. И раньше был и будет слава Богу !
Он нечестивых будет вечность есть. Скорей войди на узкую дорогу
Ни маски ни перчатки не спасут, когда на сердце грех сидит в короне
Грядет последний, вечный Божий суд. Моли Христа воссесть на сердца троне
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 7085 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
