Воля Бога никогда не приведет тебя
Туда, где Благодать Божья не сможет сохранить тебя,
Туда, где Руки Божьи не смогут поддержать тебя,
Туда, где Изобилие Божье не сможет восполнить твои нужды,
Туда, где БОг не сможет наделить тебя Своей силой.
Воля Бога никогда не приведет тебя
Туда, где Дух Божий не сможет действовать через тебя,
Туда, где Мудрость Божья не сможет научить тебя,
Туда, где Армия Божья не сможет защитить тебя,
Туда, где Руки Божьи не смогут преображать тебя.
Воля Бога никогда не приведет тебя
Туда, где Любовь Божья не сможет объять тебя,
Туда, где Милость Божья не сможет укрепить тебя,
Туда, где Мир Божий не сможет успокоить тебя,
Туда, где Власть Божья не сможет господствовать.
Воля Бога никогда не приведет тебя
Туда, где Утешение Божье не сможет утешить тебя,
Туда, где Чудеса Божьи не смогут совершить невозможное для тебя,
Туда, где Слово Божье не сможет напитать тебя.
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 8487 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Поле "чудес" - Еракли Носков ответ доброжелателя:
Чудеса на свете бывают.
И под ёлкою ждет кулёк.
Дети вырастут, всех догонят.
Веру в дар дать способен Бог.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
