«І все, що попросите в молитві з вірою,- то одержите»
МТ.21:22
Спілкування з Богом, а тобто молитва. До сьогоднішнього часу Галина й не думала, що це все на стільки серйозно, аж поки не сталася біда.
Дотепер більших вчених з-за кордону намагаються розшифрувати цю хворобу. Дехто її називає «Чумою ХІ ст.», дехто - просто грипом, але відомо лише одне - люди помирають. І якщо замислитись лише на одну хвилину, то це справді страшно.
Епідемія від якої ніхто не застрахований, від якої вимирають сотні людей. Галина ніколи не замислювалась, що ця хвороба торкнеться саме її. П’ять років тому, через велику кризу у сім’ї, Галя разом з чоловіком вирушає на заробітки в чужу країну. Цю розлуку її родина пережила дуже важко, особливо старша дочка, яка на той час закінчила чотири класи навчання в школі, а молодша, нічого не розуміючи, спала в колисці.
Були й важкі хвилини, а попри те все, була і велика радість. Весь день Галина проводила на роботі. Інколи хворіла, але й те не часто.
Коли нашій героїні сказали, що почалась епідемія грипу, та ще й свинячого - вона, звичайно, не повірила, і насміхалась з того. Але чим день Галина відчувала упадок сил, сильний пекучий біль в середині, а згодом підвищена температура. Звичайно, як і всі, вона сильно перелякалась, подзвонивши додому, розповіла все своїй матусі, і веліла нічого не казати дітям, але старша дочка все сама замітила.
На наступний день, Галина злягла. Її роботодавці викликали лікаря , який виніс страшний вирок-хвороба грипу групи А/N1Н1, тобто як у народі кажуть - «свинячий». «Ліки від неї, поки що не існують, так, що вся надія тільки на Бога», - з цими словами лікар пішов. Ще на наступний день температура тіла підскочила до 40 градусів. «Я не могла нічого їсти, я відчувала страшний біль».
-Я одна, мене всі покинули - ці тривожні думки приходили до хворої.
-Ні, ти не одна, Я з тобою. А це говорив той єдиний, який віддав своє життя за неї. Але вона так і не чула Його.
- А як же діти, вони залишаться сиротами? Але я ж їх так люблю. Не можу все залишити!
- Ні, Я вилікую тебе, подай Мені свою руку, покладися на Мене.
- Яка це страшна біль, я не можу встати з ліжка, неначе паралізувало все тіло.
- Люба моя дитино, почуй Мене! Це ж Я, твій Небесний Батько. Але чи то біль була настільки сильною, чи Галина не хотіла чути нікого… Перед нею було все її життя: всі радощі, болі, переживання.
Аж тут перед очима Галини повстав той самий лікар і його такі вагомі слова: «Вся надія тільки на Бога». З цими сумними роздумами героїня заснула.
На наступний день стан здоров’я Галини дозволив піти на роботу. Так вона стала з меншим болем і почувала себе бодрішою. Все це було надзвичайно дивним та незрозумілим, а іще на наступний день героїня забула, що була хвора. «Це чудо-сцілення без ніякого лікування», - так пояснив здивований лікар. Це справді, сталося велике чудо! І якщо ще недавно Галина не могла встати з ліжка через велику біль, яка наче різала її тіло, марила від високої температури, то вже сьогодні вона зцілена.
«А через пару днів я получила листа від старшої дочки».
«Дорога матусю, при такій великій потребі я вирішила написати тобі…Так потреба справді велика. Я хочу пояснити тобі, що коїться з тобою останнім часом. Я знаю, що ти захворіла. Так, бабуся мені нічого не казала, але я це сама відчула по твоєму голосу і по переживанню бабусі. В той самий день я передзвонила своїм подругам і попросила, щоб вони помолилися за тебе. На наступний день ми всі зібралися, щоб помолитися за тебе. Протягом довгого часу ми безперестанку просили Бога твого зцілення. Матусю, після закінчення ми розійшлися всі додому. Хтось із великим смутком, а я з гіркими сльозами на очах, але всі ми йшли з вірою, що ти зцілена В Ім’я Ісуса Христа. І що б там не казали ліки від цієї хвороби існують. Тепер ти знаєш які…»
На перший погляд прості слова, але вони справді поранили серце Галини. Здається, проста молитва, нічого подібного. Та ні, вона не проста, якщо може зціляти хвороби.
«До сьогоднішнього часу молитва, для мене, були просто прочитані слова, так більшість із них, навіть були не зрозумілими. Я ніколи не вникала в їхній зміст. А деколи прийшла з роботи просто з нестаток сил, забувала про Бога. Але Він не забув про мене і це попри всі незгоди. Я ще довго думала над цим маленьким посланням моєї старшої дочки».
«По вірі ваші – нехай буде вам», - так сказано у Біблії. Зараз ми можемо скати одне – Галина зцілена завдяки сильної віри її дочки й подруг. І зараз ми знаємо, що саме найперше робити коли ти хворієш. Бігти до лікарів, щоб не було важких наслідків, так, але це другорядне. Насамперед вірити у своє зцілення і звичайно молитись.
Адже віра без діл мертва.
Федорко Тетяна (дівчинка з нашого підліткового служіння)
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 5505 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее свидетельство. Пусть вас Бог благословит и укрепит вашу веру.ЦХВЕ Комментарий автора: Cпасибо и Вам большое, но это вера детей, а за них - Слава Господу, безусловно!
Юліан
2012-01-17 14:56:31
Дуже зворушлива історія!!!
І застваляє переосмислювати життєві пріорітети і цінності...
Дуже вдячний що є ще такі люди які діляться своїми переживаннями, труднощами і перемогами в Господі!!!
Исповедь матери наркомана - Елена Цветкова Буду искренно рада кому-то помочь. Молюсь за всех матерей, которые когда-то были или находятся в подобной ситуации. Верьте Иисусу! Будьте хорошими воинами в борьбе за своих детей!
Свидетельство : Покрытые Его благодатью? - Наталия Минаева Да благословит вас Бог!
А это из проповеди К.Кульман
Вам не помогут ни Бог, ни люди, если вы уйдете в себя и будете думать только о себе. Ни лекарства, ни мои советы, ни проповеди, ни ваши знания не смогут вам помочь, пока вы сами не предпримете определенные действия. Пока вы остаетесь в своем замкнутом мирке, вам не помогут ни люди, ни Бог. Поэтому, чтобы вам не пропасть окончательно, выйдите из заточения, в которое сами себя поместили. Выберитесь из темницы собственного эгоизма, иначе никогда не увидите победы.
Я поняла, что легкие победы — это дешевые победы. Лишь за трудную победу стоит сражаться. И порой это сражение становится жаркой и жестокой схваткой. Зато именно такая победа будет иметь наибольшую ценность. Я знаю об этом из личного опыта. В пути мои ноги спотыкались о камни, и это закаляло меня. Трудности и испытания, которые одолевали меня, когда я чувствовала себя полностью раздавленной и захлестнутой бушующими волнами проблем, были моей Гефсиманией, благодаря которой во мне формировался мужественный характер и доверие Богу. А за победу, достающуюся дешево, не стоит и сражаться. В самый трудный час, в самом глубоком подземелье Господь может и хочет даровать благодать и победу.
Давайте немного поразмышляем вместе. Знаете ли вы, что Мильтон написал «Потерянный рай», когда был слеп? Он не позволил недугу украсть у него победу. Другой человек, сломав ногу, был прикован к постели. Однажды, лежа в кровати и рассматривая обои, он решил попробовать себя в качестве художника и впоследствии очень в этом преуспел. Он тоже обрел благодать в свой самый трудный час. Эти два человека могли потерпеть неудачу, проходя через трудности, но все же одержали победу.
Один поэт на первом же своем выступлении был осмеян публикой. Этот провал был особенно мучителен для него. Но вместо того, чтобы сдаться, он отправился домой и написал величайшую поэму о том, как принять вызов и жить, побеждая. Эта поэма привлекла внимание другого человека, лежащего в больнице. Он потерял обе ноги и обе руки. Он был настолько взволнован, что впоследствии стал известным оратором. Все эти люди нашли благодать даже в тесном подземелье обстоятельств.
Как-то я услышала о женщине-враче, ноги которой в детстве были парализованы в результате серьезной болезни. Когда она подала заявление о зачислении в один из американских медицинских университетов, ей отказали, сказав, что в таком состоянии она никогда не сможет заниматься медициной. Опустила ли она руки? Нет! У нее были все причины это сделать — сломаться и разочароваться в жизни. Но она поехала в Китай и получила медицинскую степень там. Более того, она была признана лучшей студенткой курса. Не остановившись на достигнутом, она вернулась в университет, где ей ранее отказали в зачислении, и сдала там государственный экзамен. Сейчас она является практикующим врачом в одном из медицинских учреждений для детей-инвалидов и работает, сидя в своем кресле-каталке.
Чудо начинается изнутри, а не снаружи. Легкие победы— дешевые победы. Бороться стоит лишь за те, которые достаются с большим трудом. Тропа из розы лепестков—удел трусливых слабаков, отважных дух всегда силен, чтоб одолеть тернистый склон.
