Останній день літа. А завтра вже осінь.
"Не йди від нас, літо!",- душа моя просить...
Всі дні пролетіли, як тінь, непомітно...
А учні благають:"Не йди від нас, літо."
Де посмішки, радість, де співи у душах?
Немає, бо літо іде непослушне.
Так сумно на серці, проте взагалі-то
Хіба найгарніше з пір року - це літо?
Неправда. І осінь пора також гарна,
Угості до нас прилітає не марно -
Вона позолочує все навкруг себе,
І хмари тваринками робить на небі...
Остання ніч літа. Так дивно на дворі.
Востаннє сіяють для нас літні зорі,
А завтра осінні вже будуть світити,
Для того, щоб жити і жити, і жити!!!
Комментарий автора: Цей вірш я написала, як була підлітком...Зараз я вже мама,і маю двох доньок...Згадала про цей невеличкий простенький віршик, і подумала, а чому б ненадрукувати у газету?Можливо, цей вірш передасть настрій чи стан душі ще якогось підлітка, якому завтра до школи.......
Алина Бабыч,
Киев, Украина
"Господь - крепость моя и щит мой; на Него уповало сердце мое, и Он помог мне, и возрадовалось сердце мое; и я прославлю Его песнию моею" (псалом 27:7.) e-mail автора:alya_babich@ukr.net
Прочитано 10314 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
SOSтрадание - А . Горнист Слава ГОСПОДУ за нынешнего Реформатора Право-Славной Церкви Сергея Журавлёва. Благодаря его биографии и "Истории Христианства", я по-настоящему определился в ТЕЛЕ БОЖИЕМ. Это было Ответом на мои постоянные Молитвы. АЛЛИЛУЙЯ!
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
