Александр Бежецкий(Саня, сашок, санчес ака Бегун, бежа),
Лемберг, Хохлостан (временно не подконтрольные Польше области)
Филантроп, мезонист, нигиллянт, агронавт, агроном, алконафт. Очень люблю сочинять, мастурбировать, покуривать травку и исполнять, даря радость себе. Участник поселковой самодеятельности. Ищу спонсора и спонсоршу из представителей российской несистемной оппозиции.
Автор-истребитель, психоананытик Православно-сектантского характера.
Кандидат на Дарвиновскую премию за эпическую утерю пароля и логина.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Действительно, как прекрасно, когда в сердце приходит пора лета, любви. Когда сердце наполняет Бог!
Хорошее стихотворениЕ.
Пусть Господь вас благословит!!! Комментарий автора: Благодарю за отзыв и пожелание.
Слуга народа
2013-09-12 20:26:39
Ты пид+рэйро. Работу ищи, лен+тяй! 0днако плииз жду новых мнений и по+желаний!! Комментарий автора: больше негде языком почесать? Я работаю в пенсиооном учреждении если ты не вкурсях,=однако......+........плиЗ! А тебя огромное желание -такая пора поболтать лишь бы где нибудь и как нибудь......................вот моё мнение
Странности - Чала Вячеслав первое московское впечатление. усугублено тем, что в общаге действительно приходилось просыпаться, дыша смрад соседского похмелья, и с болью в сердце за потерянные души счищать угол стола от черепков бутылок и остатков закуски и творить, творить, в желании хоть таким образом немного повлиять на окружающий мир.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
